Непроста тема, очевидна значущість якої і досі до кінця не визнається. Мова про дорослих, які виросли з батьками, що мали алкогольну залежність. 

Справа навіть не стільки в алкоголі, а в певних схожих рисах сімей, які називаються дисфункціональними. І труднощі дорослих дітей, які виросли в таких сім‘ях, дуже схожі. 

Це яскраво видно на прикладі сім‘ї, де хтось із батьків вживає алкоголь. 

Хоча підстави маркувати таку сім‘ю як сім‘ю алкоголіка теж є. За статистикою, в 1984 році споживання алкоголю в Радянському союзі, і в Україні відповідно, сягнуло свого максимуму. По кількості проданого спиртного у той час, приблизно кожна доросла людина мала б споживати 90-100 пляшок горілки на рік. Це лише офіційні цифри, не кажучи вже про нелегальну торгівлю. Можете собі уявити масштаби. 

Тож дітям, які народилися в той період, зараз вже близько сорока років. Це люди, які вже мають кар‘єру, досвід особистих стосунків, сім‘ю, дитину чи навіть кількох дітей. Проте привиди минулого ще досі нагадують про себе. 

Моя замітка про особливі труднощі  дорослих дітей залежних від алкоголю (байдуже, визнають самі себе залежні такими чи ні). І загалом про проблеми дорослих, які виросли в дисфункціональних сім‘ях.  Можливо, хтось впізнає себе і вам буде легше звернутися по допомогу.

Вперше цей термін «дорослі діти алкоголіків» вжила Дженет Войтіц в 1983 році в своїй книзі. Отже, якщо ви виросли в дисфункціональній сім‘ї, то, швидше за все, ви відчуваєте наступне: 

1.  Ви намагаєтесь вгадати, що таке «норма». Для вас важко визначитися, як діяти нормально. 

Чому так? 

В низці соціальних ситуацій не було досвіду вирішення ні конфліктів, ні задоволення ваших потреб, адже всередині вашої сім‘ї було лише напруження, яке не озвучувалось, про яке не можна було говорити. І не зверталася увага на інтереси і потреби дитини- на ваші. 

Натомість вся увага зосереджувалась на тому, чи вип‘є чи не вип‘є батько/мати сьогодні. 

2. Вам складно починати нові справи і доводити їх до кінця. 

Прокрастинація, перфекціонізм і надзвичайно високі вимоги заважають рухатись вперед і досягати цілей. Крім того, ніхто не навчив розподіляти завдання на кроки, мотивувати себе, винагороджувати і долати труднощі в процесі. 

Батьки вимагали неможливого в неможливі терміни. І хтось із дітей став гіпервідповідальним, а хтось- навпаки- не може дотримуватись зобов‘язань.

3. Дорослі діти алкоголіків безжалісно засуджують себе. 

Попри те, що вони часто є успішними, багато працюють, все ж прийняти себе такими, як є, поставитись до себе добре є неможливим. 

Це відбувається через те, що ставлення батьків не прямо, а опосередковано свідчило: діти- зайві, непотрібні. 

Виростаючи, такі діти вимагають від себе (часто і від інших) суперпродуктивності, намагаються вирішувати все і за всіх, насправді маскуючи під цим болюче почуття нікчемності і самознецінення. 

4. Дорослі, які виросли в дисфункціональних родинах, мають труднощі з побудовою близьких стосунків. Сильний рівень відчуження, недовіри в тому, що хтось зрозуміє їхні почуття і страх з приводу близькості, труднощі в установленні і відчутті своїх психологічних кордонів. Ось це все не вирішується прочитанням психологічних книг, а змінюється лише досвідом індивідуальної психотерапії чи роботі в групі психологічної підтримки. 

5. Дорослі діти алкоголіків завжди шукають підтвердження своєї значимості і є чутливими до емоційного віддалення чи ігнорування. Навіть якщо ви-партнер(ка), друг/подруга, чоловік/дружина дорослої дитини алкоголіка і не мали на меті відштовхнути чи образити, однак ваша близька людина реагує гнівом чи образою на певну дистанцію чи вашу іншу точку зору/позицію,- ви тепер можете припустити, чому так відбувається. Така сильна емоційна реакція означає, що почуття браку  уваги і піклування знову переживаються «тут і тепер».

6. Неможливо розрізнити власну особистість і вчинки/дії. Дуже частою проблемою для дорослих з дисфункціональних сімей є трудоголізм. В такому разі люди беруть на себе надто багато зобов‘язань, глибоко занурюються у проблеми клієнтів чи партнерів, вважають професійні характеристики ціннішими за власні особистісні. Внаслідок цього часто вони відчувають виснаження, емоційне вигорання, часто хворіють чи перебувають в стані хронічної напруги. Легке і розслаблене життя- не для них. Вони прекрасно почувають себе в кризових ситуаціях (як це було в дитинстві, коли вони брали на себе непосильні обов‘язки і часто дбали про батьків і контролювали ситуацію вдома), тому нічого дивного, що вони прагнуть відтворити те напружене і важке життя з титанічними зверхзусиллями, як в дитинстві. 

7. Дорослі діти алкоголіків не можуть веселитись  і сприймають себе надто серйозно. Ці труднощі тісно пов‘язані з почуттям розслаблення і безпеки. А також здатністю здивуватись, помітити щось хороше і бути спонтанними. Спонтанність в сім‘ях з батьками, які пили, була загрозливою і лякаючою, тому дорослі вже діти вважають за потрібне несвідомо відмовитись від цієї якості, чим дуже збіднюють своє життя.

8. Імпульсивність і проблеми з контролем. Всі дорослі діти алкоголіків мають проблеми з імпульсивністю. Вони створюють лише один сценарій майбутнього і намагаються в ньому утриматися. Дуже часто зациклюючись і намагаючись «контролювати» виконання такого сценарію в своїх ілюзіях, фантазіях чи думках. Також через те, що психологічні потреби не усвідомлюються до кінця і не визнаються власні почуття, з‘являються різні імпульсивні розрядки напруження. Це можуть бути необдумані рішення і несподівана поведінка, яка буває небезпечною і тягне за собою неприємні наслідки. Імпульсивність ще розвивається тому, що батьки часто обманювали, відкладали, нехтували дитиною і не виконували зобов‘язань так, що дитина почала засвоювати: «зараз або ніколи». Адже вона знала, що «завтра», «побачимо», «поговоримо про це пізніше» означають, що бажання ніколи не здійсниться, потреба не задовольниться. 

9. Дорослі діти з дисфункціональних  сімей є дуже терпимими (в недоброму сенсі цього слова) до насилля і до поганого до себе ставлення. Вони не можуть заявити про свої права, піти з роботи, де зустрічається нездорова атмосфера, покинути токсичні стосунки тощо. Навпаки, часто хороше ставлення інших їх лякає чи насторожує. Вони можуть відчувати провину чи сором тоді, коли інші люди дбають про них. 

10. Комплекс самозванця- це про таких дорослих. Дуже часто саме там, де батьки вживали алкоголь, виникав такий парадокс. Хоч успіхи були заслуженими в цих дітей, вони ніяк не могли присвоїти їх собі і відчути, пережити як частину свого досвіду. По-перше, тому, що на фоні сімейної атмосфери «от-от станеться катастрофа» радість за успіхи дитини- була неможливою. Відповідно дитина сама схильна тоді не помічати, якщо щось вдалося. Також через сімейний міф суперталановитої чи навпаки- непутящої дитини. Якою роллю наділяли- це індивідуально, проте саме через цю роль, подивитись на себе реалістично, не виходить. 

Якщо ви впізнали себе в одному з цих пунктів чи в кількох, варто замислитися про індивідуальну/сімейну психотерапію. Це допоможе зняти більшість труднощів, дозволить не повторювати ці моделі поведінки в своєму житті, зробити його легшим і наповненим радістю, спокоєм, задоволенням. 

(За мотивами книги Дж. Дж. Войтіц «Дорослі діти алкоголіків»).

Ольга Лазаренко