Сором – це таке почуття, яке формується у стосунках з іншими людьми. Це переживання того, що я якийсь не такий, зі мною щось не так, чи «не так» із чимось в мені, що є частиною мене.

Звісно, сюди ми відносимо й тіло.

Пропустимо те, як людина вчиться відчувати, що з нею щось не так. Цьому присвячені цілі підручники і наукові статті. Якщо коротко, то такій людині доводилося багато разів знаходитися в ситуації, коли вона не могла по-іншому з нею справитися, окрім тільки як переживати сором.

Добре, коли ми можемо впізнати і назвати, що те, що ми відчуваємо, це – сором.

Гірше справи тоді, коли людина соромиться, проте не розпізнає своїх переживань.

Щоб не відчувати цей сором, це переживання, що зі мною щось не так, я – не така чи не такий, щоб захиститися від цього, кожна людина винаходить свої способи.

Наприклад, виникає нав’язливе бажання тренуватися і вдосконалювати своє тіло, худнути чи молодшати або зробити пластичну операцію, змінити якусь частину зовнішності.

Також можна розвинути інші способи компенсації сорому – приміром, тренувати інші сторони свого життя, збільшувати їх, роздмухувати, щоб не відчувати ту «недобру», «нехорошу», «не таку, як треба» частину, якої ми соромимося. Так, можна розвивати своє навчання і кар’єру, бути веселим чи «зручним» для інших.

Складнощі із соромом свого тіла пов’язані із тим, що тіло – це не тільки те, чим ми є кожну хвилину, тут і зараз, а тіло одночасно є і процесом нашого життя. Воно підтримує базові фізіологічні процеси, а також відображає і психологічний пласт нашого існування!

І в ту ж мить, в яку ми соромимося свого тіла і перетворюємося на засуджуючу особу ззовні, ми відчужуємося від власних тілесних відчуттів і психологічних потреб.

Саме сором провокує в подальшому негативний ланцюжок подій: я вдосконалюю себе –  незадоволений результатами (бо сором – це внутрішнє самовідчуття) – знову вдосконалюю себе – знову незадоволений результатами. Це призводить до різних спроб полегшити це коло сорому. За допомогою ліків, психоактивних речовин чи алкоголю, роботи, інших занять, стосунків, а також їжі. Коло повторюється багато разів.

Сором підказує нам, що в нашому тілі є певний очевидний дефект. Сором створює ілюзію, що варто тільки цей дефект виправити, і все одразу стане на свої місця.

Ілюзії завжди розбиваються. І рано чи пізно нам доводиться зустрітися із своїм соромом віч-на-віч. І розібратися, в чому ж той «дефект», і чи є він насправді. 

Ольга Лазаренко