На фоні військових дій, загрози життю й щоденних викликів — побутових та екзистенційних — тема стресу як реакції на нетипові події чи подразники, стає все більш актуальною.

З одного боку надзвичайні обставини, в яких ми знаходимось, кидають виклик всім нашим силам, а з іншого — впливають на розвиток, особистісний, соціальний та психологічний. Для декого стрес стає руйнівним і токсичним (дистресом), а хтось дійсно отримує травматичний досвід, проте дуже багато людей з подивом знаходять в собі сили для подолання, усвідомлення цінності зв’язку та допомоги іншим, здатність бути корисними та таку важливу для розвитку альтруїстичну згуртованість. Все гостріше ми реагуємо критикою та засудженням на тих, хто дбає лише про себе і вчиняє егоїстично (чинить насилля, свавілля або незаконно збагачується). Іноді помічаємо втому від нескінченної невизначеності та загрозливих обставин, з якими доводиться мати справу. Знання про те, що ж таке стрес і як він впливає на здоров’я в цілому, може допомогти збільшити обізнаність і захистити себе.

Всі ми знаємо, що стрес провокує різні порушення здоров’я. Чи не кожен лікар, уточнюючи причини захворювань, запитає: «Чи були у вас стреси останнім часом?». Однак, що ж таке стрес, ми досі до кінця не знаємо. І як визначити свій рівень стресу? Чому одні люди швидко адаптовуються до важких подій і ситуацій, а інші — лише ціною свого фізичного чи ментального здоров’я? Спеціально не буду зупинятися на фізіології, а зачеплю суто психологічний аспект.

Ми маємо можливість до всього пристосовуватися

Спочатку визначмо, що ж таке «стрес». Стрес — це неспецифічна реакція організму у відповідь на сильний подразник зовнішнього середовища.

Попри проведені у 1935−1936 роках експерименти та дослідження трьох стадій стресу — тривоги, резистентності та виснаження — ендокринолог Ганс Сельє до кінця не встиг розвинути свою теорію. Приміром, знайти відповідь на запитання, яким чином визначити подразники для дистресу (це стресова реакція виснаження) і для еустресу (активація в невеликих дозах адаптаційних механізмів), дослідник так і не зміг. Це визначали його послідовники, які переважно писали, що подразники розрізняються силою та довжиною.

Але не все так просто.

Адже людина — це складна система зв’язків. В кожен з періодів свого життя всі ми маємо різні ресурси (сили протистояти подразникам), до того ж ми надаємо індивідуального значення тій чи іншій події. Фахівці в області психотравми сформулювали теорію, за якою стресові реакції з більшою ймовірністю наступають в тих обставинах, до яких вже набута індивідуальна вразливість в минулому.

Стрес також може мати внутрішні причини. Це моє улюблене — коли кажуть: «В мене ж нічого такого не відбулося, чому ж я так почуваюся?».

Які ці внутрішні причини? Ось основні з них:

• внутрішні конфлікти;
• кризи вікові чи кризи ідентичності;
• самозвинувачення/перфекціонізм/завищені вимоги до себе;
• травматичні події минулого, спогади, болючі переживання.

Причини стресів індивідуальні, проте психіатри Томас Холмс і Річард Рей в середині 60-х років запропонували так звану шкалу стресу. Вони провели масштабне дослідження, яке показало, що 151 психічній і фізичній хворобі передує значна зміна життя. За їхньою шкалою найвищим стресовим балом позначена смерть подружжя — 100 балів, далі слідує розлучення та розрив стосунків (без офіційного оформлення) — 73 і 65 балів відповідно. Також включені в шкалу і події, яким ми схильні надавати лише позитивного значення. Так, весілля по шкалі стресу набирає 50 балів.

Ви можете знайти цю шкалу в інтернеті й підрахувати загальну кількість балів стресу у вашому житті — від результату залежить ймовірність виникнення найближчими роками серйозних проблем зі здоров’ям, спричинених стресом.

А що ж до інших характеристик подразників?

Не забуваємо про тривалість. Стрес буває гострий і хронічний. Про гострий всі здогадуються. Це несподіване, раптове і неприємне. А хронічний? Це майже непомітні, помірні й неприємні події, як туфлі, які трошки натирають, але так, що ходити можна.

Що це може бути?

1. Хронічні конфлікти з близькими;
2. Дефіцит теплих і підтримуючих стосунків;
3. Хронічні непорозуміння на роботі;
4. Робота в умовах жорстких дедлайнів і високої інформаційної навантаженості;
5. Вікові кризи у дітей (для батьків);
6. Сімейні кризові періоди (для пар);
7. Часта зміна місць роботи;
8. Безробіття, досвід фінансової незахищеності;
9. Довготривалий кредит, іпотека в банку;
10. Великі фінансові зобов’язання (навчання дітей, лікування когось із близьких, інвестиції у своє підприємство тощо);
11. Досвід хронічної хвороби (своєї) чи догляд за кимось із хронічною хворобою.

На жаль, всі ці події, за умови, якщо вони тривають довго, можуть призвести до виснаження. Але хороша новина у тому, що ми маємо можливість до всього пристосовуватися. Дослідники, лікарі та психологи винайшли багато різних способів допомоги й самодопомоги. Ось деякі з них:

— розвивати систему самоспівчуття і доброти до себе (self-compassion therapy);

— терапія resilience informed therapy — це нарощення ресурсів гнучкості й адаптації;

— майндфулнес та вправи усвідомленості для зменшення стресу;

— групи підтримки людей зі схожими труднощами.

Та і будь-яка якісна психотерапія нарощує ресурси та зменшує дистрес. Всім бажаю чутливості до себе!

Ольга Лазаренко